Сукня з батисту довга міді Перебирала старі фотографії й натрапила на одну, від якої чомусь не змогла відірватися.Я не знаю, хто ця жінка. Фото дуже давнє, без підпису. І мені росто хотілося зберегти той настрій, який відчула, коли дивилася на фото.Поки шила, постійно ловила себе на думці, що уявляю її життя. Можливо, вона ходила в такій сукні до саду, несла яблука в кошику, чекала когось біля хвіртки або просто любила красиві речі. Дивно, як незнайома людина може залишити слід через багато років.У результаті вийшла сукня, яка нагадує мені про тихі літні вечори, запах саду після дощу і старі фотографії, де час ніби сповільнюється.