Жакет у класичному стилі, (ШК 027), жакет із джинсу, теракот,ботал, класичний крій.

Жакет у класичному стилі, (ШК 027), жакет із джинсу, теракот,ботал, класичний крій.

Жакет у класичному стилі з фактурного котону англійської фірми «Dale». Тканина 2-колірна (верх-теракот, виворіт жовтий). Рельєфи жакета вишиті товстою оздоблювальною ниткою  швом «ЗІГ-ЗАГ». Соковитий теракотовий колір. Може складати комплект зі спідницею Ю 005-5 або сукнею-корсетом ПЛ 132 з такої ж тканини.

Розмір: 46-54.

Довжина виробу 67 см.

Состав :

100% котон.

.

купити гуртом http://shop.nadtochy.com/shop/osen-zima/product-details/2-osen-zima/1346-zhaket.html?keyword=%D0%B6%D0%BA+027

Спідниця з такої ж тканини http://nadtochy.com.ua/p28433239-yubka-zhenskaya-005.html

Дені-м — груба, щільна тканина саржевого переплетення, з якої Леві Страус зшитий перші класичні джинси. Історія деніму нерозривно пов'язана з історією джинс.

1969 року журнал "American Fabrics" заявив, що "Денім — одна з найстаріших тканин, які досі випускаються у світі, яка завжди залишається вічно молодою". Якщо "вічна молодість" означає постійне застосування й незагасальний інтерес, то такий висновок абсолютно правильний. З 17-го століття й до сьогодення тканину, яку ми пір'їно називаємо джинсовою, виготовляли, використовували та викидали. З неї робили оббивку, штани, намети. Цю тканину можна відшукати в музеях, на горищах, в антикварних магазинах і навіть у археологічних розкопок. Ця тканина була символом важкої чесної праці та знаком серцевого порушення за переділку наявних порядків. Легенди кажуть, що вітрила каравелл Колумба були зроблені з тканини "деним". І цілком реальний факт — легендарні ковбої були одягнені в штани з цієї тканини.

Водночас виробляли й іншу тканину, яку англійські називали "jean", "джин". Це була бумазія, що вироблялася в районі італійського міста Генуя. А "jean" — спотворена назва місця виробництва, "Genoa". У 18-му столітті з цієї тканини почали виготовляти чоловічий робочий одяг, що цінується за її дешевину та довговічність навіть після багатьох прань. Першими споживачами цього одягу стали якразознавці-генуезці. Цілком можливо саме від них мода на білі штани перейшла до всіх флотів світу.

Обидві тканини, і "джин", і "дітим" були схожі. Головна відмінність полягала в тому, що в  тканини "джин" переплітаються нитки двох різних кольорів, білі та блакитні, пофарбовані барвником індиго, а  тканина "дітим" виготовлялася з ниток одного кольору.



1873 року Лівай Страус і Джейкоб Девіс (США) отримали патент на виготовлення робочого одягу, укріпленого мідними заклепками. Спочатку виготовляли коричневі штани з тканини "jean" і штани синього кольору з деніму як робочий одяг для фермерів, так званих середньоків. Спочатку джинси шили з конопляної парусини англійського або американського виробництва, що неабияк підійшло з огляду на спад вітрилного флоту. Саме завдяки цьому матеріалу джинси завоювали славу винятково міцного одягу. Надалі конопля була витеснена бавовною, і до початку «джинсової революції» у світовій моді (1960-ті роки) конопляна тканина вже не застосовувалася у їх виробництві. Страус успішно торговець у Нью-Йорку тканинами та в Каліфорнії подався на піку «золотої лихоманки»: він призначався шити з англійської парусини штани та збувати їх стартувальникам. Штани виявилися потрібними — товстими, з бавовни, а не зі шкіри, щоб можна було їх прати, і з трьома великими кишенями, двома спереду й одним ззаду, й одним маленьким, для годинника. Як барвник був обраний найстійкіший на той момент індола (темно-синій).