Трикотаж отримують з однієї або багатьох ниток на трикотажній машині за допомогою утворення петель і їх взаємним переплетенням. На відміну від інших текстильних виробів, трикотаж має розтяжність у всіх напрямках через можливість матеріалу змінювати форму та розміри. Блискавична пінна структура надає трикотажу м'якості та незминності.
Трикотажні вироби мають легку проникність для повітря, вологи; сприяють ширшому, ніж у тканинах, використанню в ньому синтетичної сировини.
Полотно отримують на ткацьких верстатах через тканість. Для трикотажного виробу, спочатку втягується заготівка, а потім вона кроїться і зшиється. 

Трикотаж, трикотажні вироби

   Трикотаж (франц. «tricotage», від «tricoter» — в'язати), отримують з однієї або багатьох ниток на трикотажній машині утворенням петель і їх взаємним переплетенням. На відміну від інших текстильних виробів, трикотаж має розтяжність у всіх напрямках через можливість матеріалу змінювати форму та розміри. Блискавична пінна структура надає трикотажу м'якості та незминності. 

Виготовляється за допомогою в'язання машинним способом (на в'язальних верстатах) або вручну (на спицях). Для трикотажних виробів спочатку втягується заготівка, а потім вона кроїться і зшиється (швейні вироби виготовляються способом розкроювання рулонів тканини). 

Трикотаж використовується для виготовлення предметів одягу, а також у виробництві штучного мережива, хутра, технічних і медичних виробів тощо. 

Класифікація трикотажу

   Трикотажні вироби мають легку проникність для повітря, вологи; сприяють ширшому, ніж у тканинах, використанню в ньому синтетичної сировини. 

Для виготовлення трикотажу переважно використовують бавовняну та вовняну нитки, хімічні волокна (штучні та синтетичні, зокрема текстуровані нитки). 

Трикотаж поділяють по:

• волокнистому складу;
  • однорідний трикотаж — з волокон одного типу;
  • змішаний — з ниток, отриманих із суміші різних волокон;
  • неоднорідний — з ниток різних видів;
  • вігоневий — трикотаж із пряжі, отриманої із суміші бавовни та невеликої кількості вовняних відходів.
• структурі;
  • поперечнов'язаний (кулірний) і основов'язаний;
  • одинарний — однофонтурний і подвійний — двофонтурний;
    Порівнюючи з одинарним подвійним трикотаж щільніший і важчий, не закручується з країв і застосовується переважно для виготовлення верхніх (іноді білизняних) виробів,
• оздобленні;
  • суворий (невироблений);
  • вибілений;
  • гладко пофарбований (фарбований в один колір);
  • змонтований трикотаж.
    Для оздоблення використовується барвисто-обробне обладнання, пристосоване до оброблення трикотажу. Крім гладкої поверхні, трикотаж може мати пухнастий шар (ворс), який утворюється розчісуванням ниток на поверхні трикотажу за допомогою голчастих стрічок і шишок, закріплених на ворсальних машинах.
• призначенням.
  • верхний;
    Трикотажні полотна для верхніх виробів мають, зазвичай, більшу, ніж білизняні, товщину, характеризуються формостійкістю, добрими теплозахисними властивостями.
  • панчішно-шкарпетковий;
  • рукавичний;
  • хустково-шарфовий та ін.
  Трикотажні білизняні та верхні вироби переважно шиють із трикотажного полотна, інші вироби, зазвичай, отримують готовими на машині.білий;
  Білицевий трикотаж має гігроскопічність, м'якість, еластичність, має високу повітро- та паропроникність тощо. Для його виготовлення переважно використовуються полотна з бавовняно-поліефірної (бавовняно-лавсанової) пряжі, а також так звані платовані полотна, у яких лицьовий бік виготовлений зі шовкових ниток, а виворітна — з бавовни.

Основні характеристики та властивості трикотажу

     Будова трикотажу
Обумовлюється переплетенням петель і їх геометричними параметрами (довжина нитки в петлі, модуль петлі — співвідношення довжини нитки в петлі до її товщини, висота пінального ряду та ін.); лінійною щільністю нитки (маса 1 км нитки в грамі виробу), завтовшки і Кількість положень нитки, структурної поверхні (гладка, ворсова) тощо. 

Качество трикотажа
Визначається поверхневою щільністю, кількістю петель на одиницю довжини в напрямку за петельним стовпчиком (щільність за вертикаллю) і за петельним рядом (щільність за горизонталлю), а також механічними та фізичними властивостями. 

Поверхнева щільність
Характеризує матеріаломісткість і непрямо товщину трикотажу; для верхніх виробів становить 300-600 г/м2, для білизняних 115-240 г/кв. м. Для оцінки механічних властивостей трикотажу визначають розтяжність, пружність, еластичність, міцність на розрив, стирання, розпускання, закручування з країв тощо. Розтяжність трикотажу залежить від типу переплетення і будови петель; найбільше збільшення розмірів має поперечно зв'язаний трикотаж (наприклад, для панчіх виробів до 400%), найменший — основов'язаний. У всіх випадках подовження трикотажу в поперечному напрямку більше, ніж у поздовжньому. Малорозтяжний трикотаж не вимагає спеціального оброблення під час виготовлення одягу; пошиття виробів виконують на швейних машинах ланцюгового стібка. Для виготовлення верхніх виробів передбачається зменшення розтяжності трикотажу, досягається застосуванням комбінованих переплетень, у яких іноді використовують уточні нитки. Нитки можуть прокладатися вздовж петельних рядів (поперечний качок) і вздовж стовпчиків (поздовжнє качок). Розтяжність трикотажу водночас знижується до 5-10%. Пружність (здатність миттєво відновлювати первісну форму після зняття навантаження) й еластичність трикотажу (здатність відновлювати форму згодом після зняття навантаження) загалом залежать від типу сировини та переплетення. Найбільшу пружність має трикотаж із текстурованих ниток, а також трикотаж із вовняної пряжі, випрацьований переплетенням «ластик». Пружність і еластичність сприяють збереженню форми виробу в процесі носіння, неабияк підвищують стійкість одягу до стирання й багаторазових розтягувань. 

Міцність трикотажу на розрив
Складається зазвичай 50-70% від сумарної міцності ниток, що входять у поперечний переріз полотна. Стійкість трикотажу до стирання залежить від поверхні волокна, крутки ниток, різновиду переплетення, обробки. Найбільшою стійкістю до стирання має трикотаж із синтетичних ниток, найменший — вовняний трикотаж і трикотаж із ворсовою поверхнею. Руйнування нитки в петлях унаслідок стирання або пошкодження викликає розпускання (або стекання) петлі. Інтенсивність сбігання залежить від типу переплетення і гладкості нитки. Основний трикотаж, у якому до складу кожної петлі входять дві нитки, практично не розвантажуючи; трикотаж кулірних переплетень, зазвичай, легко розпускається. Виняток становлять ажурні, пресові та перевиті переплетення. 

Закручування трикотажу
Характерна для всіх переплетень, вироблених на машинах з однією голницею (однофонтурних). Викликається прагненням нитки, вигнутої в петлю, розпрямитися. Величина закручування залежить від пружності та лінійної щільності нитки, зовнішніх умов, типу оброблення. Ця властивість трикотажу ускладнює швейне оброблення виробів: тимчасово може бути усунене волого-тепловим впливом на каландрах або пресах. Першочасний знос трикотажних виробів іноді виникає внаслідок недостатньої стабільності розмірів і форми виробу в носінні та пранні, властивої петельним структурам із високим модулем петлі. Ознакою формостійкості трикотажу слугує його здатність до розтягування. Переплетення, що мають малорухливі петлі або високу щільність, а також хімічно стабілізовані у витягнутому стані, характеризуються великою стабільністю розмірів. 

Гігієнічність трикотажу
Зазвичай визначають його фізичні властивості: здатність поглинати вологу з довкілля (гігроскопічність), повітро-, водо- та паропроникність, електризованість та інші. Гігроскопічність залежить від різновиду волокон; найкращими властивостями має бавовняний трикотаж, майже не поглинають вологи виробу із синтетичних волокон. Трикотаж завдяки пухкій петельній структурі має повітро-, водо- і паропроникність куди вища, ніж тканини. Змінюючи щільність в'язання або застосовуючи нитки, що відрізняються за структурою (пухістості), отримують різну проникність трикотажу.