Жакет-болеро теплий із тонкого кашеміру, Рк 030, для повної молоді.
Жк 030 Жакет із бавовняного велюру з оздобленням мереживом «макраме». Жакет укорочений, крій реглан.
Застібається на пришивні кнопки. Накладні кишені, ззаду зустрічна складка.
У комплект можна придбати Пл 791 з такої ж тканини
. Довжина виробу 54 см.
Склад:
бавовна 50%
,шерсть 50%.
Розміри 46-52.
.
| розмір (ст-т) |
XS |
S |
M |
L |
XL |
XXL |
XXXL |
XXXXL |
| розмір (СНД) |
42 |
44 |
46 |
48 |
50 |
52 |
54 |
56 |
| розмір (ЄС) |
34 |
36 |
38 |
40 |
42 |
44 |
46 |
48 |
| зріст |
164-172 |
164-172 |
164-172 |
164-172 |
164-172 |
164-172 |
164-172 |
164-172 |
| обхват грудей |
84 |
88 |
92 |
96 |
100 |
104 |
108 |
112 |
| обхват стегон |
88 |
92 |
96 |
100 |
104 |
108 |
116 |
120
|
Під час замовлення, будь ласка, умовляйте обмер грудей і обмір стегон!!!!!!!!!!! Вам на складі промірюють виріб для впевненості, що Вам підійде по фігурі виріб, який Ви замовляєте. Це заощадить гроші на пересилання обмінів і наш із Вами час. У таблицях вказані стандарти, але не може бути врахована якість тканини, розтягуваність, усадка, і натяг. Якщо Ви сумніваєтеся, перетелефонуєте Нажді, на наш основний склад і поставте запитання. +380 (93) 216-82-74, +380(96)799-39-09.Нагорода, менеджер порозниці з 9-17 з понеділка по п'яті. Ми завжди йдете назустріч клієнтам і пишаємося своєю продукцією, намагаємося, щоб вироби відповідали Вашим очікуванням.
З повагою, Олена Надточий.
Грошовий лонгслів — груба, щільна тканина саржевого переплетення, з якої Леві Страус зшитий перші класичні джинси. Історія деніму нерозривно пов'язана з історією джинс.
1969 року журнал "American Fabrics" заявив, що "Денім — одна з найстаріших тканин, які досі випускаються у світі, яка завжди залишається вічно молодою". Якщо "вічна молодість" означає постійне застосування й незагасальний інтерес, то такий висновок абсолютно правильний. З 17-го століття й до сьогодення тканину, яку ми пір'їно називаємо джинсовою, виготовляли, використовували та викидали. З неї робили оббивку, штани, намети. Цю тканину можна відшукати в музеях, на горищах, в антикварних магазинах і навіть у археологічних розкопок. Ця тканина була символом важкої чесної праці та знаком серцевого повстання за переділку наявних порядків. Легенди кажуть, що вітрила каравелл Колумба були зроблені з тканини "дітим". І цілком реальний факт — легендарні ковбої були одягнені в штани з цієї тканини.
Легенди й факти переплітаються і тоді, коли вчені говорять про походження назви самого слова "денем". У більшості книгостується, що "дітим" походить від перекрученого англійцями назви саржевого полотна, яке виготовлялося в Німі, місті на півдні Франції, "serge de Nimes". Міцне та грубе полотно це мало переважно на вітрила й на брезент, що вкриває вантажі на палубі.
Водночас виробляли й іншу тканину, яку англійські називали "jean", "джин". Це була бумазія, що вироблялася в районі італійського міста Генуя. А "jean" — спотворена назва місця виробництва, "Genoa". У 18-му столітті з цієї тканини почали виготовляти чоловічий робочий одяг, що цінується за її дешевину та довговічність навіть після багатьох прань. Першими споживачами цього одягу стали якразознавці-генуезці. Цілком можливо саме від них мода на білі штани перейшла до всіх флотів світу.
Обидві тканини, і "джин", і "дітим" були схожі. Головна відмінність полягала в тому, що в тканини "джин" переплітаються нитки двох різних кольорів, білі та блакитні, пофарбовані барвником індиго, а тканина "дітим" виготовлялася з ниток одного кольору.
1873 року Лівай Страус і Джейкоб Девіс (США) отримали патент на виготовлення робочого одягу, укріпленого мідними заклепками. Спочатку виготовляли коричневі штани з тканини "jean" і штани синього кольору з деніму
як робочий одяг для фермерів, так званих середньоків. Спочатку джинси шили з конопляної парусини англійського або американського виробництва, що неабияк підійшло з огляду на спад вітрилного флоту. Саме завдяки цьому матеріалу джинси завоювали славу винятково міцного одягу. Надалі конопля була витеснена бавовною, і до початку «джинсової революції» у світовій моді (1960-ті роки) конопляна тканина вже не застосовувалася у їх виробництві. Страус успішно торговець у Нью-Йорку тканинами та в Каліфорнії подався на піку «золотої лихоманки»: він призначався шити з англійської парусини штани та збувати їх стартувальникам. Штани виявилися потрібними — товстими, з бавовни, а не зі шкіри, щоб можна було їх прати, і з трьома великими кишенями, двома спереду й одним ззаду, й одним маленьким, для годинника. Як барвник був обраний найстійкіший на той момент індола (темно-синій).
Індиго-фарба не дає міцного забарвлення, і ось це й є карколомний камінь джинсового своєрідного вигляду! Саме неміцність індиго-фарба та забезпечує своєрідну естетику зовнішнього вигляду джинсів. Насправді кажучи, вся історія джинсового одягу — суть боротьба цього самого одягу за право бути поношеним. Пам'ятаєте рекламний слоган найзнаменитішої компанії? "The more you wash'em — the better they look", тобто «чим більше їх стираєш — тим краще вони виглядають».
Знамениті джинси, виставлені в Смітсонівському музеї — кілька з уцілілих післястосунків 1906 року перших джинсів, що випускалися компанією "Levi Strauss&Co". Вони — коричневого кольору. Денім був тканиною грубшою й більше підходив для виготовлення робочого одягу. Врахуйте, що Лівай Страус не експортував тканину для штанів із міста Німа. На той час денім виготовляли в США, зокрема в штаті Нью Гемпшир, у місті Манчестер на фабриці "Amoskeag Manufacturing Company", проте є альтернативна версія коли y нього закінчилися запаси його коптичної паpyсини (з котопою він шив свої пepові джинси) він в пошуках заміни, замовив трохи цієї тканини. А вона була лише одного кольору — індиго.
Починаючи з 1915 року компанія "Levi Strauss&Co" почала купувати тканину денім, що вироблялася на фабриці "Cone Mills" у Північній Кароліні.
